книга стала пророчою для мене...

Ця книга могла б стати історією мого життя, але вмене це тривало 3 роки, а не все життя.

А мені от чогось не вистачило. Власне сама історія непогана, а от текст цього Жіночого літопису - куций, пошматований, натуральний?-Так, саме так пишуть дівчатка в 17, я свій щоденник перечитала за це вік - і десь те саме. Жодного позитивного слова ...-боляче-прожито-зраджено-за буто-... і, нажаль, зрозуміло лише мені, і то, швидше не зрозуміло, а ще просто пам"ятаю з якими емоціями і з яких причин того чи іншого разу зізнавалась, що боляче. Отже - натурально. Але мені не вистачило глибини, можливо трохи самоаналізу, щоб читач також міг відчути і зрозуміти, а не лише прочитати і повірити.
Дуже люблю твори Марії Матіос. Надзвичайно талановита письменниця.

Ja pochala chytaty ,ale meni spodobalasja odna fraza ,sho nemae u sviti ni odnoi zavajovanoi dergavu nazavgdy , jak i zavajovanoi ginky! Ce pravda

Пафосно – феміністична дрєбеєнь!!!! Називається хочу "поплакатися в жилєтку"

у цій книжці так багато емоцій,що просто важко залишитись після неї байдужим.Я думаю, що вона стане близькою і може бути щоденником кожної жінки,яка пережила подібну історію. Ця книжка могла би бути моїм щоденником...

Не думаю, що свою "Землю" Довженко створив завдяки чи всупереч цензурі, яка на початку 30-х тільки набирала обертів. Цей фільм він знімав ще не віддчуваючи того ідеологічного тиску, який відчує при створенні "Щорса". Це, мабуть, одна з найщіріших картин митця.Шкода, що "Землю" було заборонено спеціальною постановою Оргбюро ЦК ВКП(б), її встигло подивитися зовсім мало глядачів.

Штольня дуже сподобалась сподіваюсь буде далі.Я бачила на сайті що буде далі щоб дав Бог.Хочу щоб були ті самі герої особливо хлопці Ден та Біта. Кіно кльове навіть дуже.Я зтакою важкістю його скачала що це ну.Сподобався Біт ну і Ден нічого так.Шкода що в фільмі їх вбили кращеб Ден іБіта вижили аті хай!Тепер у мене це кіно вголові ну просто обожнюю!!!!!!!!!!!!!

банальність думки, еге ж? на новаторство у епістолярному жанрі я ніколи не претендувала... і на гіперболізовану індивідуальність також... погодьтесь, 99,9% того, що Ви прочитаєте у будь-якому жанрі, не є тим, чого Ви не знаєте.
а істерія щодо "сегменту російського ринку".... псевдопатріотичний пубертатний період культурного сегменту України ніяк не закінчиться...
якби Ви написали про "свою нелюбов до цього видавництва", я б не сперечалась... "Та й, Вам ще не набридло пропихати російські видання?" мало схоже на здорову критику на адресу власне "Іностранки"...

пане Максиме, перепрошую, якщо у моїх словах Ви побачили хоча б натяк на особисту образу. то була виключно спонтанна емоційна реакція на репліку, що шокувала мене своєю банальністю та шароварщиною на тлі попередніх обгрунтованих і послідовних коментарів. щиро кажучи, просто не очікувала такого однобокого підходу до проблеми українського книговидання.
якщо виникне бажання, можемо якось подискутувати на цю тему.

1. ніколи не претендувала на "повноцінність критики", але важко сперечатись із ессеїстичністю тексту...
2. так само не претендую на унікальність у висловлюваннях... ті речі, які Ви називаєте "до огидності банальними", є характерними для сучасної розмовної української мови... було б ліпше, якби через слово вживались неологізми чи архаїзми? зате точно ніхто б не зміг закидати звинувачення у банальності )))
3. якби не поверхова теза щодо російських видань, я б навіть із задоволенням прийняла критику... заповнюючи усі поля на сайті, не хотіла взагалі заповнювати графу "Видавництво", наперед знаючи, що нічого більш інтелектуального, ніж другий коментар не дочекаюсь... шкода, що Ви "до огидності банальні"(с) у своїх судженнях... а якщо жодне українське видавництво ще не докумекало надрукувати принаймні одну книгу визнаної європейської письменниці, то це камінь до їх городу, а не до мого.

Стаття цікава, але виключно як ессе. Повноцінною критикою це назвати не можна. Це називається поменше про роман, побільше про себе коханого.
Третій абзац з кінця "Але ж недарма побачивши цю книгу..." до огидності банальний. Зайдіть на ЖЖ та почитайте відгуки на книги - у кожній замітці будуть подібні обороти та мотиви.
Проте, як не дивно, книжку таки з*явилося бажання прочитати.