200 ПІСЕНЬ НОВОЇ ХВИЛІ УКРАЇНСЬКИХ МУЗИКАНТІВ НА ОДНОМУ ДИСКУ

Увага! Вперше Територія А проводить безпрецедентну акцію. Такого в Україні ще ніхто не робив. Розмови про підтримку молодих виконавців повинні виливатись у результативні дії. Територія А надає шанс молодим музикантам довести їх право на місце у шоу-бізнесі. Оголошується конкурс!

Ви можете надіслати до 3-х своїх пісень у ФОРМАТІ MP3. Ми розпочинаємо програму підтримки нової хвилі української музики. З одержаних нами пісень буде відібрано 200 (!) для збірника „НОВА ТЕРИТОРІЯ” в MP3 форматі, який буде видано УКРАЇНСЬКИМ МУЗИЧНИМ ПОРТАЛОМ WWW.TER-A.COM. Восени ми проводили конкурс „Нова Територія”, фіналісти якого виступали на Майдані Незалежності, пряму трансляцію якого можна було побачити на телеканалі ТРК „Київ”. Серед переможців - гурти „Платина” і „Скай”, яких ви вже напевно знаєте. На жаль, через незалежні від нас обставини ми не змогли надати переможцю обіцяний приз – зйомки відео. Але цього разу організатором конкурсу є ми, тож ми і несемо відповідальність за свої обіцянки.

На порталі буде створена рубрика „НОВА ТЕРИТОРІЯ”, в якій буде надано персональну сторінку кожному, хто бере участь в конкурсі. Тож, вимоги для всіх, хто хоче потрапити в унікальний збірник:
1. До 3 пісень в форматі MP3
2. Інформацію про гурт (виконавця) українською мовою
3. Фотографії
4. Персональна сторінка на нашому порталі (інформація залишається на сторінці навіть, якщо пісня не потрапила до збірника)

Адреса: УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ ПОРТАЛ
01042, Україна, Київ - 42, а/с 100

E-mail: jk@ter-a.com

Олександр Довженко "Земля"

А про що, власне, фільм???
Наприкінці ХХ століття в одній із західноєвропейських держав впливове міжнародне журі визначило 10 кращих фільмів усіх часів та народів. Єдиною німою картиною, що увійшла до цієї десятки, була "Земля" українського режисера і сценариста Олександра Довженка.

Фільм 1930 року є прикладом можливості створення геніального шедевру навіть, а можливо, і завдяки існуванню жорсткої цензури у СРСР. Багато питань, поставлених автором, не мають однозначної відповіді і сьогодні. Тому сприйняття картини глядачем завжди буде залежати від його власних поглядів та почуттів. Деякі ж аспекти варто розглянути детально з огляду на життєві позиції самого Довженка.

Характерною для цієї роботи режисера є усвідомлення України як земного раю. Самі зйомки розпочинаються не із опису головних героїв, а із нагадування про багатство нашої землі: яблука у садах, жито, соняшник у полі... Звідси і спокуса за будь-яку ціну отримати таку родючу землю. У боротьбі за неї, як виявляється, не має значення навіть людське життя.

Попри те, що на перший погляд, фільм здається агітаційним, пропагує цінності комуністичного суспільства, відкинувши обов’язковий на той час елемент вихваляння існуючого ладу, ми бачимо стійку неприязнь до нього, котра виливається у передачу абсурдності життєвих позицій радянської людини за допомогою засобів кінематографу.

Кальварія театралізувала презентацію "Протоколів Рибного Дня" Лії Шеви.

Лія Шева, вона ж Наталь Шева, вона ж Weba (Веба), вона ж Наталія Шевченко презентувала “Протоколи рибного дня”. Презентувала у атмосфері театрального дійства, змішаного з реальністю.

Чого варті хоча б декорації Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса: невелика зала, оформлення чорного кольору, світло софітів, металевий реквізит...

Здавалось, що на цьому все незвичне і закінчиться. Але, на наше щастя, не так сталося, як гадалося. Мистецький, витончений антураж був лише початком.

Початком невеликої майже годинної вистави, такого собі імпровізованого перформансу, про який було попереджено у прес-релізі та якого чомусь ніхто не очікував.

За короткою презентацією твору слідувало цілком логічне звернення до присутніх задавати питання самій авторці та представникам видавництва “Кальварія”. Руку підняла тендітна жіночка і....

Ось, коли почалась справжня театральна магія - кілька хвилин ошелешені гості переглядались між собою та спостерігали за поведінкою цієї дивної особи. А вона тим часом пила принесений у сумці коньяк, загравала із глядачем, філософствувала на літературні і не зовсім теми. Аж поки нарешті не стало зрозуміло - усе те, про що йшлося в її монолозі, - це вивчені напам’ять уривки із “Протоколів”, доповнених акторською майстерністю та власною ініціативою.

Справді, прекрасний спосіб знайомства із новим автором. Не було пафосного і обридлого монотонного читання митця, який, втупившись очима у власне творіння, втрачає можливість контакту із аудиторією. Не було стомлених поглядів гостей, що вмирають від нудьги.

Висновок? Театр має місце бути завжди і скрізь, де його радо вітатимуть і шануватимуть. Залишилось тільки дізнатись, скільки театру присутньо в самих “Протоколах рибного дня”.

нна Білоножко